Щоб розібратися в цих питаннях треба зрозуміти, що взагалі відбувається в сфері IT з юридичного погляду. Почну з того, що активний розвиток сфери інформаційних технологій географічно стримується тільки наявністю трудових ресурсів і капіталом.
Благо, в Україні з трудовими ресурсами все добре. Погано в нас з інвестиційним кліматом. І «кліматичний» результат такий: непрозоре оподаткування (тіньові схеми з ФОПами, відсутність податку на виведений капітал) і ненадійна «репутація» правоохоронної системи. Ще можна тут зробити огляд дій податкової системи, але упевнений: до неї дійде черга в наступному пакеті реформ IT-сектора.
Як організований IT-ринок і хто скільки платить?
У нашій країні сьогодні превалює така схема організації IT-бізнесу: юридична особа, компанія-оболонка (організація інфраструктури) і ФОПи-контрактери (de facto, наймані співробітники зі статусом підприємців).
Юрособа переважно отримує рівно стільки доходу, скільки необхідно, щоб покрити видаткову частину, а прибуток наближається до нуля. Більшість експортних операцій звільнені від сплати ПДВ. ФОПи платять 5% з обороту + $50 єдиний соціальний внесок. Якщо прибуток і є, то він осідає в низькоподаткових юрисдикціях (наприклад, кіпрські ITbox).
Щодо стартапів, то тут прибуток не є важливим показником. Податки платяться під час продажу проєкту. Як правило, фаундер тоді вже є резидентами низькоподаткових юрисдикцій.
Якщо говорити про виключно українські проєкти, які акумулюють прибуток у сірих офшорах, то тут оподаткування дивідендів, отриманих від нерезидента, становить 10,5% (ПДФО – 9% і військовий збір – 1,5%). Разом податкове навантаження на зарплату 5,2–5,4% і 10,5% – для акціонерів.
Забігаючи трохи наперед, хочу сказати, що при розробці законопроєкту офіс «Дія City» був сильно обмежений цими податковими параметрами (податок на зарплату – 5% і податок на прибуток – 9%). Саме з огляду на податкове навантаження будувалася подальша робота над законопроєктом. Це й стало причиною тернистого та доволі довгого шляху цього законопроєкту комітетами ВР.
І це лише початок... У момент написання матеріалу відповідний законопроєкт № 5376 про зміни до Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні пройшов тільки перше читання, а друге буде не раніше вересня 2021 року.
Про що цей закон?
У підсумку ухвалений закон (законопроєкт № 4303) виглядає як «золотий перетин» (якщо так взагалі можна сказати) інтересів держави, IT-бізнесу та великих IT-аутсорсерів. І для дотримання цього балансу передбачена низка критеріїв, які покликані не допустити зловживання особливим правовим режимом «Дія City»:
90% виручки від затвердженого переліку видів економічної діяльності з варіаціями;
середня зарплата IT-фахівців не нижче 1200 євро за курсом НБУ;
мінімальна кількість IT-фахівців обмежена цифрою 9 (знову ж є винятки для стартапів);
цілий перелік обмежень для юросіб-нерезидентів, які перебувають під санкціями тощо. Так, виключили ще організаторів азартних ігор, що логічно.
Інтереси IT-спільноти передбачені в широкому асортименті дозволених для резидентів «Дія City» видів економічної діяльності.
Давно минув той час, коли IT було долею продуктових компаній або інфраструктурних проєктів. У переліку з'явилися: IT-освіта, IT-маркетинг і реклама, блокчейн-проєкти (очікується ухвалення профільного закону про віртуальні активи), кіберспорт і багато іншого.
Про інтереси великих IT-аутсорсерів
Закон дійсно гарантує мінімальну роль уповноваженого органу в житті резидентів «Дія City». Ні тобі перевірок планових і позапланових, ні тобі суперечок між резидентами. І найголовніше: немає права залучати контролюючі органи для будь-яких перевірок.
Все віддали на відкуп аудиторам. Краса та й годі.
Ще один аспект, важливий для всієї IT-спільноти, – це самоврядування. Саме завдяки такій функції передбачена можливість досить глибокої кооперації органів самоврядування з уповноваженим органом; зокрема, й участь у розробці різних нормативних документів, і захист інтересів резидентів «Дія City».
До речі, всі резиденти значитимуться в спеціальному реєстрі (нічого несподіваного, добре, хоч всі пішли від паперових ліцензій і свідоцтв). А сама процедура, як і належить, регламентована адміністративною процедурою (включення, вигнання, оспорювання, тобто все як завжди).
Вишенька на торті – гіг-контракт як спроба обійти рудименти КЗпП
І на закінчення статті найцікавіше, замість вишеньки на торті – про інтереси IT-співтовариства. Як відомо, у співробітників є право вибору: трудовий контракт або гіг-контракт. Різниця тривіальна, адже гіг-контракт передбачає для сторін гнучкість у праві на розірвання гіг-контакту та можливість укласти NDA і NCA. Як це працюватиме? Час покаже, але починання дуже гарне.
З одного боку, гіг-контракт як підвид цивільно-правового договору передбачає певну свободу для співробітника в розірванні договору й гарантії компенсації. З іншого боку, гіг-контракт успадкував масу прав і гарантій із трудового законодавства.
Тут ми бачимо й гарантії соціального страхування, і неможливість розірвати гіг-контракт під час вагітності або пологів тощо. Думаю, що все це й стало каменем спотикання між потенційними гіг-контракторами і розробниками законопроєкту.
Але однозначно: для резидента «Дія City» гіг-контакт дає досить гнучкий інструмент для ефективного HR-менеджменту. Робити висновки, наскільки ця новела обмежуватиме права тієї чи іншої сторони, поки рано. Але важливо те, що у IT-фахівця є право вибору між звичайним трудовим контрактом і гіг-контрактом.
Ретельний розгляд теми гіг-контрактів та інших корпоративних новел закону й витягування назовні «підводних IT-каменів» – вже інша історія для іншого матеріалу, де обов'язково зупинимося й на ціх питаннях.
Джерело інформації: https://mind.ua
___________________________
Для пошуку виробників і дистриб'юторів, експортерів і імпортерів товарів і послуг в Україні і за кордоном - скористайтеся базою даних компаній "КОМПАСС Україна": Безкоштовна версія www.demo.kompass.ua
