Згідно із законопроектом, керівництво установи охорони здоров'я або лікар повинні допустити членів сім'ї/опікуна/піклувальника до пацієнта, який перебуває у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Такий допуск здійснюється відповідно до Положення про допуск, затвердженим керівництвом установи охорони здоров'я. При цьому установа охорони здоров'я має забезпечити необхідні санітарно-гігієнічні умови для допуску, в тому числі в багатомісних палатах.
«Наприкінці минулого року я сама зіштовхнулась з цією проблемою – мій чоловік з інсультом потрапив до реанімації та знаходився у комі, а я не могла отримати вичерпну інформацію щодо його стану. Такий порядок позбавляє пацієнтів родинної підтримки, яка могла б прискорити одужання та стати стимулом боротись за життя. В результаті ми маємо кричущі випадки, коли останні хвилини життя людина проводить на самоті, а родичі «божеволіють» під зачиненими дверима. Особливо гостро ця проблема відчувається у дитячих лікарнях, адже діти сприймають ситуацію так, ніби батьки їх покинули та зрадили, й окрім основної хвороби отримують ще й психологічні травми», – розповіла вона.
При цьому, законопроектом передбачається, що допуск може бути обмежений виключно у разі проведення в закладі охорони здоров'я карантинних заходів. Якщо відповідно до Положення про допуск є підстави для відмови в такому допуску, рішення про відмову приймає головний лікар або зав. відділенням. Рішення про відмову може бути оскаржене в адміністративному порядку або до суду.
Також пропонується встановити, що члени сім'ї (опікун, піклувальник), які допущені до пацієнта у відділенні реанімації та інтенсивної терапії, не забезпечуються безкоштовним харчуванням та умовами для проживання.
У пояснювальній записці зазначається, що зараз в цій сфері існують обмеження, певні внутрішніми правилами установ охорони здоров'я. Також в наказі МОЗ СРСР від 31.07.1978 № 720 визначено санітарно-гігієнічний режим в операційному блоці, палатах і відділеннях реанімації та інтенсивної терапії, післяопераційних палатах та перев'язувальних. На думку авторів проекту, ці радянські вимоги застарілі та не відповідають медичним стандартам, введених в більшості країн ЄС, які відмовляються від практики обмеження допуску близьких осіб до пацієнтів, коли вони знаходяться в реанімації, і особливо гостро це питання стосується дітей. Відзначимо, що МОЗ запланував зміни щодо допуску батьків до дітей в відділення інтенсивної терапії.
Крім того, єдині для всіх закладів охорони здоров'я правила допуску допоможуть позбутися від зловживань і корупції з боку медпрацівників.
«Відкриття реанімацій вирішить не тільки проблему турботи і моральної підтримки хворих. Одночасно ми закриємо ще два глобальних питання: корупції і недбалого ставлення. Ніяких необґрунтованих списків ліків в незрозумілому кількості. Гарантія дотримання режиму і лікування. Увага до хворих і санітарним умовам. Саме тому я стала ініціатором закріплення в законі права на допуск близьких в реанімації. Вірю, що це зміна підтримає вся Україна», – наголосила Олена Сотник.
---------------------------------------------------------------------
Сейчас мало кого можно удивить словами «жизнь» или «смерть». Трагедия стерлась и превратилась в статистику.
На войне у нас гибнут друзья и коллеги. Это можно если не принять, то хотя бы понять. Война – это когда под взрывами гибнут взрослые люди с оружием.
Но сейчас в наших мирных городах, в больничных палатах, в реанимациях гибнут тысячи беззащитных людей. Детей. Они совершенно беззащитны перед желтыми пыльными циркулярами, которые лишают их права жить и умереть по-человечески. Они запрещают родным и близким быть рядом со своими угасающими родителями или детьми, которые уходят навсегда. Запрещают держать их за руку в последний момент их жизни. Запрещают знать, что с ними происходит, получают ли они всю необходимую им помощь.
Пока такое происходит, нам надо забыть слово «Европа» и даже не заикаться о нем. Мы сейчас не в Европе, мы – в аду.
Своих родителей я похоронил почти 30 лет назад. Я это давно пережил. Но я не могу пережить историю мальчика, который умирал от рака, один в своей палате на больничной койке, обнаженный, со связанными руками и ногами. А где-то рядом «умирали» его родители, оттого что они не могли быть рядом с ним, не могли помочь ему хотя бы словами любви и утешения.
Каждый из нас может завтра оказаться под дверью реанимации. Или за этой дверью.
Для пошуку виробників і дистриб'юторів, експортерів і імпортерів товарів і послуг в Україні і за кордоном - скористайтеся базою даних компаній "КОМПАСС Україна": Безкоштовна версія www.demo.kompass.ua
