Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз» висловлює стурбованість з приводу непрозорих дій Національного банку України щодо зміни процедури банківського нагляду на основі кластеризації фінустанов. Це не відповідає світовій практиці, посилює недовіру до дій регулятора та створює додаткові для банків ризики, що дестабілізує фінансовий ринок.
Так, НБУ змінив процедуру банківського нагляду, поділивши банки на кластери – окремі групи із особливими ознаками. Зокрема, банки 1-ої та 2-ої груп поділено на 5 кластерів - державні; великі приватні; іноземні, що належать до банківських груп; російські та середні приватні. Банки 3-ої та 4-ої груп згруповано у два блоки – «ринкові» та «неринкові», у кожному з яких сформовано по 4 кластери. Серед «ринкових» це - бізнесові, ризикові, рітейлові банки та банки з іноземними інвесторами (небанківськими установами). А серед «неринкових» - бізнесові, схемні, кептивні та заморожені банки.
Експерти УКБС зазначають, що критерії поділу банків на кластери залишаються неврегульованими нормативними документами НБУ, тоді як, наприклад, віднесення банків за розміром активів до 1- 4-ої груп на 2015 рік визначено рішенням Комісії НБУ з питання нагляду та регулювання діяльності банків (№ 614 від 30.12.2014).
Однак, не зважаючи на це, регулятор, без обговорення та інформування суб‘єктів ринку про зміну принципів банківського нагляду, вже здійснює його на основі специфічного режиму кластеризації. Так, залежно від кластеру, передбачається застосування різних варіантів нагляду за банками – від стандартного до посиленого режиму із численними обмеженнями. У якості останніх можуть, зокрема, використовуватися - призначення куратора, обмеження активних та пасивних операцій, посилений контроль за формуванням резервів під кредитні ризики, актуалізація бізнес-моделі тощо.
УКБС звертає увагу, що даний режим не відповідає ні накопиченому національному, ні світовому досвіду. Так, на сьогодні наглядові органи більшості країн світу використовують офіційно визнану бальну систему рейтингування банків CAMELS. Нагляд на даній основі дозволяє визначити загальний стан усіх напрямків діяльності банку на підставі єдиних чітких критеріїв оцінки за шістьма складовими - достатності капіталу, якості активів, ефективності управління, динаміки доходів, ліквідності та чутливості до ризиків.
«Вважаємо, що таємне впровадження та невизначеність нових правил не лише суперечить світовій практиці, а й наражає банки на ризики їх невиконання та дозволяє НБУ здійснювати нагляд у ручному режимі, – зауважила Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Крім цього, непрозорість дій регулятора посилює недовіру суб‘єктів ринку та порушує план виконання «Комплексної програми розвитку фінсектору до 2020 р.». Адже для розбудови власної інституційної спроможності та налагодження комунікації з учасниками фінринку, Нацбанк зобов‘язався забезпечити прозорість ухвалення рішень з монетарної політики шляхом розкриття їх мотивів та підстав».