Вогкий степовий вітер шарпає селян, як зла мачуха – але вони від того ще зліше критикують політиків і ще міцніше тримають свої гасла: «На своїй землі – кріпаками не будемо!», «Не дамо продати землі!» та інших. Проте, вранці 11 листопада 2019 року на трасі між Мелітополем та Запоріжжям вітер посилюється, і тоді люди чіпляють гасла на свої трактори, щоб звільнити обвітрені руки, які ховають по кишенях. Звільнивши руки, протестувальники проти урядової ідеї ринку землі починають «чесати» язиками.

«Ти яку поршньову на своєму тракторі поставив?», – раптом питає товариша чолов’яга, на тракторі якого тріпотять аж два патріотичних плакати – «Продана земля – втрачена територія!» та «Земля – гарантія суверенітету держави!». Свою техніку фермери люблять, тож в процес обговорення запчастин одразу втягуються десятки чоловіків! Підходимо й слухаємо і ми…

Раптом їхня розмова виявляє цікаву річ: патріотичні гасла не заважають патріотам купляти іноземні запчастини на свою техніку. Ба більше – ті, у кого більш патріотичні гасла, зізнаються, що купляють китайські та російські запчастини, хоча на ринку є їхні українські аналоги! Навіть війна з РФ чомусь не примусила деяких наших співгромадян поміняти свої звички!

Відповіді на питання «Чому українці не довіряють вітчизняному виробнику?» і «Наскільки якісною є українська продукція?» ми вирішили перевірити на практиці, тим паче, що поруч, в Мелітополі, розташовано чимало заводів, які роблять запчастини саме для сільськогосподарської техніки.

Закордоння нам поможе

Спочатку ми звернулися на підприємство «Завод Двигун», що виробляє поршнекомплекти і насоси. Менеджер відділу продажів «Завод Двигун» Владислав Гєнчєв розповів наступне: «Нещодавно на «Завод Двигун» звернувся клієнт, про якого ми навіть встигли забути, бо він нічого не купував на підприємстві впродовж кількох
років. Він звернувся до нас зі словами: «Мій трактор МТЗ пропрацював на вашій поршньовій 5 років! Тож, коли він поламався, я вирішив знову до вас звернутися по нову поршньову, цього разу «Моторист+». Нам було дуже приємно таке чути. Звичайно, на тривалість життя поршня великий вплив має кількість мотогодин та обслуговування, проте, якість нашої продукції висока». Розповів Владислав і про те, що деякі фермери остерігаються купляти вітчизняну продукцію.

Інше мелітопольське підприємство – ТОВ «Бастіон-комплект» – робить ремонтні набори для сільгосптехніки. Менеджер цього підприємства Валентина в телефонній розмові
теж зізналася, що згадка про те, що вони вітчизняний виробник з Мелітополя, примушує клієнта сумніватися, чи варто довіряти такій продукції: «Наше підприємство – учасник багатьох міжнародних виставок. Тобто, чималу частину своєї продукції ми відправляємо на експорт, де нам довіряють і купують вже не один рік. Проте, всередині країни українці ще дуже мало вірять вітчизняному виробникові. Легше за кордоном добитися визнання, ніж серед своїх земляків».

«Турбоком» – теж відоме в Україні та за її межами мелітопольське підприємство. Проте, у них проблема трохи в іншому. Як нам розповіла менеджер цього підприємства Олена, їм доводиться стикатись з тим, що Мелітополь, в порівнянні з іншими містами на кшталт Харкова чи Запоріжжя, невелике місто. Тож відправляти сюди свої турбіни підприємці не завжди хочуть, бо процес пересилки відбере пару днів, а техніка тим часом простоюватиме без роботи.

Як бачимо, в Україні тяжко бути успішним провінційним підприємством, бо мало хто вірить, що в нашій країні може вироблятись щось варте уваги. На додачу, далеко не всі українці вірять, що за межами великих міст на кшталт Києва чи Харкова може вироблятись щось сучасне, надійне та перспективне. Економічний патріотизм? Віра в Україну та у свої сили? Ні, такого в нашому краю не бачили!

Нема пророка у своїй державі

Урядова статистика повідомляє, що експорт машинобудівної продукції з України у 2018 році зріс у порівнянні з попереднім роком на 9% – з 5,05 до 5,51 млрд. доларів. Якщо ж виключити з цього переліку Росію та
її партнерів по ЄАЕС Білорусь та Казахстан, то зростання експорту ще більше – 14,8%. Хоча до довоєнного рівня ще далеко, адже у 2012 році машинобудівний експорт України становив 13,3 млрд. доларів, але вітчизняні машинобудівники вміло пробиваються на світові ринки. Скажімо, якщо 10 років тому експорт української машинобудівної продукції до РФ переважав експорт до Угорщини більше, ніж в 10 разів, то нині експорт нашої продукції в ці дві країни зрівнялися.

Отже, що ми бачимо в цій ситуації? Як сказали нам на тому ж «Завод Двигун» менеджери, покупці за кордоном довіряють українській продукції більше, ніж власні громадяни. Не дивно, що українським виробникам в такій ситуації доводиться, маючи недовіру від власних споживачів, пробиватись на зовнішні ринки – там їхню якість цінують.
____________