Учасники засідання Комітету підприємців базових галузей промисловості при ТПП України, яке відбулося 12 грудня 2013 року, розглянули проблеми, що виникають у вітчизняних експортерів, та обговорили пропозиції, спрямовані на збільшення присутності українських товарів і послуг на зарубіжних ринках з урахуванням їх специфіки.

У виступах членів Комітету зокрема відзначалось:

• рівень експортної складової зовнішньоекономічної діяльності та присутності підприємств України на зарубіжних ринках не відповідає їх потенціалу і можливостям;
• частка товарів та послуг високотехнологічних галузей, як найбільш конкурентоспроможних, не зростає (так, відповідно до результатів міжнародних статистичних порівнянь, на сьогодні економічна ефективність використання знань в Україні в обробній промисловості в структурі ВВП за показником продукованої валової доданої вартості не досягає рівня 2%, а частка продукції, прогресуючого в сучасних умовах у світі 6-го технологічного укладу коливається в межах 0,10%. Україна пропонує світові переважно сировинну та напівфабрикатну продукцію, або так звані проміжні товари);
• невпинно скорочується світовий попит на українську продукцію та обвальне падіння цін на сировинних ринках, викликані наслідками світової фінансово-економічної кризи (так, загальне падіння обсягу експорту товарів та послуг в Україні у 2009 році порівняно з 2008 роком становило 1,6 раза; обсяги експорту продукції вітчизняного металургійного комплексу знизилися у 2,2 раза; мінеральних продуктів — в 1,8 раза; хімічної та пов’язаної з нею галузей промисловості — в 2 рази; за підсумками I кварталу 2013р. обсяг експорту товарів та послуг знизився на 1,3 відсотка порівняно з аналогічним періодом 2012 року);
• незважаючи на прийняті документи, задекларовані стратегічні цілі, державні пріоритети стосовно експорту продукції та послуг законодавчо не узгоджені з пріоритетами в галузі економічної, промислової, інноваційної політики та належним чином не закріплені, не налагоджена дієва система державної підтримки експортерів;
• рівень конкуренції на зарубіжних ринках (і навіть на внутрішньому) невпинно зростає і потребує сучасного досвіду, агресивності та могутнього техніко-економічного потенціалу, а отже недооцінка провідної ролі технологій та необхідності технологічної однорідності міжгалузевої структури виробництва обумовлює суттєве зниження конкурентоспроможності галузей української промисловості;
• спостерігається падіння інвестиційної активності, що позначилось на зниженні потреби вітчизняних товаровиробників в імпорті машин та устаткування, а також інших інвестиційних товарів;
• відбувається гальмування процесу продажу технологій (у тому числі й внаслідок низького рівня показників створення спільних підприємств між українськими та іноземними партнерами), так як в умовах зниження інвестиційної активності і відсутності ефективної промислової політики заходи щодо реструктуризації української економіки не привели до модернізації виробництва на основі передових технологій, що забезпечували б конкурентоспроможність усіх компонентів продукції по всьому технологічному ланцюжку її випуску й сприяли входженню вітчизняних підприємств в міжнародні технологічні ланцюжки виробництва продукції;
• відсутність в Україні реальних фінансових механізмів та інструментів їх реалізації, адекватних вимогам світової практики й спрямованих на забезпечення експортного потенціалу вітчизняних товаровиробників (зокрема, отримання довгострокових гарантій, необхідних для участі в тендерах) тощо.

З урахуванням проведеного обговорення пропонуємо:

• визначити розвиток вітчизняної науки, техніки, технологій та впровадження передових досягнень у виробництво як основу для зростання експортної діяльності вітчизняних підприємств, закріпивши його законодавчо в якості загальнонаціонального пріоритету;
• розробити національну експортну стратегію, включаючи підтримку експортерів (особливо суб’єктів малого та середнього підприємництва) та механізми її реалізації у формі програмного документа про пріоритети експортної діяльності на відповідний період;
• основними напрямами розвитку системи державної підтримки експорту в Україні мають стати: використання бюджетних форм підтримки національних експортерів, а саме: кредитно-страхова підтримка розвитку високотехнологічних та інноваційних експортоорієнтованих виробництв; надання податкових пільг виробникам – експортерам високотехнологічної продукції; розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів в рамках спеціально створених фондів; адміністративно-організаційна підтримка національних виробників; ухвалення міждержавних документів щодо координації єдиних принципів страхування ризиків, здійснення валютного і експортного контролю;
• розробити механізм і програми цільового фінансування маркетингових досліджень пріоритетних і перспективних напрямів розвитку експорту, а також створити робочу групу кваліфікованих експертів та науковців, доручити їй проведення детального аналізу існуючого стану зарубіжних ринків, зовнішньоекономічної діяльності України в цілому і по галузях, секторах окремо, встановлення бар’єрів, що заважають її здійсненню, причин втрати ринків;
• ініціювати скасування дії декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.92р. №24-92 «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», який забороняє державним підприємствам створювати спільні підприємства та брати участь у спільних підприємствах (консорціумах) як на Україні, так і за кордоном;
• ініціювати скасування дії Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296 «Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном», в частині договорів про спільну діяльність, договорів комісії та договорів доручень, який зобов’язує державне підприємство погоджувати укладання такого договору рішенням КМУ з попереднім погодженням з центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом), чим ускладнює процес підписання такого договору;
• прискорити створення Агентства по підтримці експортерів і при ньому – фонду підтримки експорту, який би своїми фінансами допомагав просуванню на зовнішній ринок української промислової продукції та експортних послуг, надавав експортерам технічну, консультаційну та інформаційну допомогу, а також сприяв у проведенні виставок і ярмарків;
• завершити запровадження державної системи кредитування та страхування експорту, в тому числі механізмів страхування експортних і кредитних ризиків;
• повернутися до строку 180 днів для завершення операцій з іноземною валютою для національних експортерів (під час виконання складних довгострокових комплексних проектів) під гарантії підприємств та на підставі висновків ТПП України;
• при підготовці Кабінетом Міністрів України проекту розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення системи державної підтримки експорту України на період до 2015 року» та самого проекту Плану заходів щодо реалізації Концепції доповнити зазначений Проект Плану наступним:
- п. 1.5. «сприяти розвитку консалтингової інфраструктури, насамперед, компаній що надаватимуть інформаційні послуги експортерам, у т ч. збиратимуть інформацію про ділову репутацію підприємств»;
- п. 19.1. «Підготовка та входження України в члени Азіатського Банку Розвитку (ADB)»;
- п. 25.1. «Запровадження ефективного механізму державної підтримки участі українських державних підприємств у створенні спільних підприємств за кордоном»;
- п. 20 «розробити програму надання експортерам банківських гарантій, необхідних для участі в тендерах, та їх кредитування на пільгових умовах чи створення можливостей тимчасового використання для цього державних (бюджетних) коштів на умовах їх повного повернення».